«Слова росли із ґрунту, мов жита. Добірним зерном кололась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова», – так характеризує мову відома поетеса-шістдесятниця, письменниця та класикиня української літератури Ліна Василівна Костенко
День української писемності та мови з 1997 року відзначають у день пам’яті преподобного Нестора Літописця, який започаткував писемну українську мову. Свято сформовано указом Президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».
Українська – одна з найбагатших і найгарніших мов світу. Вона посідає друге місце за мелодійністю (після італійської) та третє за красою лексики (після французької та перської). Наразі вона налічує близько 256 тис. слів.
Чесно кажучи, складно визначити, коли зародилася наша мова, через невелику кількість письмових знахідок. Існує дві версії її походження: в результаті розпаду давньоруської на російську, українську та білоруську і, можливе походження від праслов’янської, що почала своє формування за декілька тисячоліть до нашої ери.
Із ідеологічних переконань у 1933 році з правопису вилучили літеру «ґ». На думку комуністів, українці за допомогою неї намагалися наблизитися до західного стилю мови і віддалитися від російської. У той час Павло Тичина та Максим Рильський намагалися повернути «ґ» в абетку, на жаль, безуспішно. У 1990 році літера знову з’явилася в алфавіті.
Державну мову намагалися заборонити більш ніж 130 разів. Вона пережила 4 століття лінгвоциду та репресій. Найвідомішим документом про її заборону вважається Валуївський циркуляр, метою якого була русифікація українців.
Однією з важливих частин української мови є діалекти, притаманні для кожного регіону. Вони – унікальні! Наприклад, для харків’янського притаманне слово тремпель – це вішалка, для карпатського діалекту – камізелька (жилетка), а для львівського – бадиль (бур’ян) тощо. Окрім вивчення літературної норми, важливим аспектом є зберігання особливостей діалектів.
За традицією в День української писемності та мови проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Уперше захід відбувся 24 травня 2000 року, тоді його присвятили дню Кирила та Мефодія. Акцію започаткувало Українське радіо. Згодом, 9 листопада стало офіційною датою написання радіодиктанту. У зв’язку з проведенням ПЦУ та греко-католиків календарної реформи, більшість церковних свят змінили числа. Відповідно День вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – 27 жовтня.
Чому потрібно писати радіодиктант? Існує кілька причин, першою з яких є відчуття єдності. Пишучи диктант одночасно з багатьма іншими людьми, що приєднуються до нього з усього світу, з’являється надзвичайне відчуття чогось масштабного та дуже важливого. Можливо, після написання Вас відвідають почуття гордості та радості. Це те, чого бракує українській спільноті у воєнні часи. Другою причиною є самоперевірка, адже таким способом можна дізнатися, чи пам’ятаєте Ви правила української мови і, чи орієнтуєтеся у використанні нового правопису. Це справді дуже корисний досвід, адже головною візитівкою людини є усне та письмове мовлення. Третьою причиною є демонстративність відношення до Батьківщини, бо даний захід воістину показує важливість мови, а власний приклад – це ще одна з мотивацій для інших діяти так само, поважаючи свою культуру, традиції та, окрім цього, отримувати новий досвід. Студенти разом з викладачами нашого закладу фахової перед вищої освіти – не виняток. Ми з гордістю та радістю взяли участь у написанні радіодиктанту!
Автори допису: Єлизавета Живодан; Ділан Ллево.
Ідея: викладач української мови та літератури – Наталія Олександрівна Суворова
